Гуманітарний Факультет

11.02.2008

Абецедарій

Опубликовано в: Література — Тэги: , , , — admin @ 16:58

Абецедарій (лат.) - форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного вірша розташовані в абетковому порядку.
Найпоширенішим прикладом є «Азбучна молитва». З приводу її авторства не існує єдиної думки. За першою версією, її написав святий Кирил, просвітник слов’ян. Але з 60-х років XX століття багато вчених дотримуються теорії болгарського вченого, доктора філологічних наук Куйо Куєва. Доктор Куєв вважає, що в 893—894 рр. «Азбучну молитву» створив учень святого Мефодія (брата святого Кирила), видатний літератор і церковний діяч Констянтин Преславский, єпископ Преслава Великого.

Азбучна Молитва

Аз се Богу моля с тия думи:
Боже-светороче, що създаде
видим свят и дивен свят невидим!
Господ-дух прати ми ти в сърцето
да ме лъхне с пламенното слово -
ето, в правий път да тръгнат всички
живи в твойта заповед пречиста!
Знам, законът твой е жив светилник
и в пътеки светлина нетленна
към евангелския дар възжаждан.
Литна днес и славянското племе
милостта на кръста твой да търси…
Но на мене, който моли помощ,
отче, сине и пресвети душе -
просещ, - твойто мощно слово дай ми,
ръце вдигам да получа мъдрост,
сила, що обилно от небето
ти даряваш на вси твари живи.
Упази ме ти от горда злоба
фараонска, изцели ме, дай ми
херувимска сила шестокрила,
царю на царете! Да опиша
чудесата твои вдъхновено,
шествайки пак по пътя славен,
що учителите двама, вечно
юнни, начертаха… Да направя
явно твойто слово за народа!
На Светата троица прослава:
всяка възраст ней хвала въздава!
И народът мой Отца и Сина,
и Светия дух възвеличава -
днес, вовек веков и до амина.

Поетичний переклад зі староболгарського
Емануїла Попдімітрова

Текст, знайдений серед рукописів колишньої Патріаршої бібліотеки в збірці, що належала колись Московському патріархові Никону

(далее…)

07.02.2008

Алітерація

Опубликовано в: Література — Тэги: , , , — admin @ 17:47

Алітерація (від латинського слова «litera» - буква) — стилістичний прийом, який полягає у повторенні подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.

Леся УКРАЇНКА

САФО

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у серці
Велика їй туга встає:

В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач… Дівчина
Зірвала лавровий вінець
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.

Работает на WordPress